Хумус

Вперше я спробувала його у Швеції. В чарівному Мальме на березі моря, під крики чайок, з хрустким багетом.
Мабуть тому я так його полюбила, бо згадую той запах, дотик, солоний бриз..
Хумус не лише ситний, але і дуже корисний, там багато кальцію, вітамінів, заліза (!), білка. Я намазую ним ранішні канапки, додаю до лаваша, можна їсти просто з овочами.

Раджу почати приготувати з невеликої порції, бо кажуть готовий хумус швидко псується, ну і взагалі зрозуміти чи це ваше.

1. Найголовніше  нут, з якого власне і готується ця страва, обов'язково замочується на ніч. Потім зранку зливаємо воду, промиваємо, наливаємо холодної (мінімум в 3 рази більше) і ставимо варити до м'якості. 

нут - 100-150 гр

кунжутна паста тахіні 1-2 ст.л.

сік половинки лимона 

зубчик часника

сіль, перець, зіра - за смаком

також можна додати мелену копчену паприку

2. Коли нут зварився (в мене на це залежно від сорту йде від 1,5 до 3 год), треба злити в чашку воду (вона нам пригодиться), та бажано звільнити від шкірок. Це справа муторна і довга. Хтось радить перетирати легко його між руками і тоді шкірки відділяться, хтось вручну знімати, хтось перекрутити через м'ясорубку з спеціальною помідорною насадкою. Що це дає? Без шкірок виходить більш однорідна структура, але і з ними не погано.

3. Отже, беремо відварений нут, додаємо інші складники і вжик-вжик блендером до однорідної маси, підливаючи воду (яку ми злили) добиваємося тієї структури, яку хочемо.

Тахіні я купую, хоча її теж можна зробити самому.